У Сумах пройшли кінопокази про людей, які пережили російські атаки
- ivashyna0
- 1 годину тому
- Читати 2 хв
У Хабі на Кузнечній у Сумах ми провели показ двох документальних стрічок, створених нашою командою протягом останнього року. Обидва фільми зосереджені на історіях людей, які пережили російські удари — атаку на геріатричний пансіонат у вересні 2024 року та ракетний обстріл у Вербну неділю, коли постраждали діти.
«Остання родина»: життя мешканців геріатричного пансіонату після авіаудару
Стрічка «Остання родина» починається з кадрів після влучання керованої авіабомби у Сумський геріатричний пансіонат. Ми розповідаємо про людей, для яких цей заклад був справжнім домом. Багато хто з них мав тісні стосунки з персоналом, планував важливі події, як-от весілля мешканців, і саме в цей момент життя знову було розірване війною.
Наталя Гуменюк говорить, що йдеться не лише про конкретний обстріл. Це історія про те, як війна впливає на літніх людей, яким складно вибудувати нове коло підтримки, а потім знову втратити його.
Журналістка й документаторка воєнних злочинів Ганна Мамонова підкреслює, що попри трагедію, вона побачила в героях стрічки здатність триматися разом, підтримувати одне одного й знаходити сили жити далі.
«Борись і танцюй»: діти, поранені у Вербну неділю
Другий фільм, «Борись і танцюй», розповідає про Кіріла та Еліну — дітей, які отримали поранення під час атаки на місто у Вербну неділю. Кіріл рятував людей із палаючого автобуса після удару, сам опинився в лікарні, а вже за місяць став призером чемпіонату Європи з боротьби. Шестирічна Еліна пройшла тривале лікування й продовжує займатися танцями.
Марина Ілляшенко, мама Кіріла, говорить про важливість показувати світові, що Росія робить з українськими дітьми та з країною.
Навіщо ми знімаємо ці історії
Для нас ці фільми — спосіб говорити про злочини проти цивільних через особисті переживання людей. Режисерка Анна Цигима розповідає, що команда свідомо обирає героїв, які можуть промовляти до міжнародної аудиторії, викликати емпатію та допомагати зрозуміти масштаб того, що переживає Україна. За її словами, реакції глядачів за кордоном — сльози, вдячність, бажання підтримати конкретні родини — доводять, що такі історії потрібні.
Коментарі