14 січня 2025 року відбувся онлайн-воркшоп, присвячений світовим практикам меморіалізації воєнних злочинів та порушень прав людини.
Під час воркшопу обговорювали ключові питання:
Як вшановувати пам'ять про трагедії так, щоб це надавало сили суспільству?
Як привертати увагу до прав людини, не політизуючи цю тему?
Як зберігати пам'ять про злочини в умовах триваючого насильства та структурної нерівності?
Яку роль відіграють жертви та їхні родини у створенні меморіалів?
Як уникнути помилок у процесі меморіалізації та створювати музеї, які прийме суспільство?
Які альтернативні практики існують і яку роль у цьому відіграє мистецтво?
Учасники заходу – практики та правозахисники з різних країн, які працюють над збереженням пам'яті про конфлікти й війни в Україні, Південній Кореї, Південній Африці, Чилі та Аргентині. Воркшоп складався з двох панелей, під час яких розглядали найкращі практики меморіалізації, приклади успішних музеїв, а також виклики та інноваційні підходи у цій сфері.
Панель 1: Чилі – Аргентина – Південна Африка: просування прав людини замість простого нагадування про звірства
Ця панель представила досвід Музею пам'яті та прав людини в Чилі та Йоганнесбурзького центру Голокосту та геноциду в Південній Африці, а також досвід Аргентини з перспективи Memoria Abierta, організації, визнаної на національному та регіональному рівнях.
Коли ми відвідуємо музеї, присвячені правам людини, ми бачимо, що вирішили показати їхні засновники, але яка логіка стояла за цим вибором? Які рішення вони ухвалювали щодо того, чого уникати, і чому? Ми обговорили, як створювати меморіали, які будуть сприйняті та підтримані суспільствами, що пережили важкі травми, особливо в країнах, де пам'ять перебуває під загрозою політизації.
Спікери:
Марія Луїза Сепульведа — засновниця Музею пам'яті та прав людини (MMDH) у Сантьяго-де-Чилі.
Талі Нейтс — засновниця та директорка Йоганнесбурзького центру Голокосту та геноциду (JHGC), історикиня, яка читає лекції по всьому світу на теми освіти про Голокост і геноцид, пам'яті, примирення та прав людини.
Вероніка Торрас – членкиня Ради директорів Центру юридичних і соціальних досліджень (CELS). Виконавча директорка Memoria Abierta, альянсу історичних правозахисних організацій в Аргентині, що спеціалізується на проєктах зі збереження пам'яті та архівах. Координує Мережу місць пам’яті Латинської Америки та Карибського басейну (RESLAC).
Панель 2: Як зберегти пам’ять, коли звірства все ще тривають, і які нові практики з’являються?
Українці розмірковують про створення меморіалів лише через кілька років після повномасштабного вторгнення, у час, коли багато хто вважає, що це ще надто рано, чутливо чи політично. Порушення прав людини у Північній Кореї тривають уже понад 70 років. Як працювати з пам’яттю, коли потерпілі залишаються учасниками процесу? Яка їхня роль у цьому процесі? Як знайти баланс між залученням місцевих громад та експертністю кураторів і професіоналів?
Спікери:
Ханна Сонг — виконавча директорка Центру баз даних з прав людини в Північній Кореї (NKDB), який є найбільшим сховищем записів про порушення прав людини у Північній Кореї.
Керрі Вігем — доцент університету Бінгемтона зі спеціалізації з запобігання геноциду та масовим звірствам, співдиректор Інституту запобігання геноциду та масовим звірствам (I-GMAP).
Модерувала онлайн-воркшоп Наталя Гуменюк — українська журналістка та авторка, яка спеціалізується на висвітленні конфліктів. Засновниця та директорка Лабораторії журналістики суспільного інтересу, що заснувала проєкт The Reckoning Project: Ukraine Testifies для документування воєнних злочинів та злочинів проти людяності, скоєних Росією.
Comments