Україна перед подвійним викликом

Балансування між демократичними принципами та національною обороною в умовах тотальної війни

Квітень 2026

Над дослідженням працювали:

Ярослава Барб’єрі, наукова співробітниця Українського форуму Chatham House
Наталя Гуменюк, виконавча директорка Лабораторії журналістики суспільного інтересу
Ангеліна Карякіна, співзасновниця, редакторка Лабораторії журналістики суспільного інтересу
Денис Кобзін, директор Харківського інституту соціальних досліджень
Ірина Єгіазарова, операційна директорка Лабораторії журналістики суспільного інтересу

Аліна Препелиця, координаторка проєктів Лабораторії журналістики суспільного інтересу

Фокус-групи проводились Харківським інститутом соціальних досліджень.

Звіт створено у межах проєкту Українська історія: глобальна ініціатива.

Фото на обкладинці: передня — Tina Hartung / Unsplash; задня — Volodymyr Leush / Unsplash

Зміст:

Вступ ⟶

Методологія ⟶

Основні знахідки
1. Філософське сприйняття демократії українцями ⟶

2. Як досвід війни сформував суспільне сприйняття демократії в Україні ⟶

3. Як українці обговорюють чутливі теми під час війни ⟶
4. Погляди українців на демократичну підзвітність та вибори в умовах воєнного стану ⟶
5. Бачення громадянського обов’язку українців всередині країни та за її межами, бачення майбутнього української демократії ⟶
6. Як еволюціонувало ставлення українців до західних демократій після 2022 року ⟶

Рекомендації ⟶

Вступ

Як демократія може вижити в умовах, коли країна бореться за своє виживання — і як держава, і як народ? 24 лютого 2022 року в Україні у відповідь на повномасштабне вторгнення Росії було запроваджено воєнний стан і оголошено загальну мобілізацію. Відтоді Україна опинилася в умовах подвійної боротьби: необхідності зберігати єдність і забезпечувати потреби повномасштабної загальнодержавної мобілізації для протидії російській агресії, і водночас не поступатися відданістю свободі й демократії, здобутими у непростій боротьбі. Для багатьох українців біль цієї війни посилюється усвідомленням того, що вони борються не лише за виживання. Вони захищають демократичні цінності від авторитарного правління. Важливо, що Україна позиціонує себе як форпост, що захищає демократичні ідеали від російського імперіалізму. Це стало наріжним каменем стратегії України, щоб залучати міжнародну підтримку, особливо на ранніх етапах війни. На п’ятий рік великої війни централізація виконавчої влади, звуження громадянських свобод і відтермінування загальнонаціональних виборів спричиняють складну й подекуди болісну дискусію про те, наскільки «здоровими» є і залишатимуться українська демократія та інституції в довгостроковій перспективі.

Відколи у міжнародному фокусі знову опинилися питання ймовірних припинення вогню та проведення виборів в Україні [1], мета цього звіту — показати погляди українців, їхній безпосередній досвід і ставлення до обмежень, впроваджених через воєнний стан, а також — зрештою — продемонструвати, як війна змінює демократичний шлях країни та уявлення про ідеали свободи.

Респонденти на загал сприймали свободу і демократію не як абстрактні ідеали, а говорили про них крізь призму власного досвіду життя в умовах війни; відповідно, їхні пріоритети відрізнялися залежно від різних соціальних груп. Військовослужбовці та ветерани наголошували на свободі пересування й можливості самостійно ухвалювати життєві рішення; чоловіки призовного віку, які не служать у війську, зосереджувалися на праві не проходити службу, якщо вони того не бажають. Внутрішньо переміщені особи звертали увагу на важливість недискримінації щодо доступу до послуг. Молоді важлива самореалізація, самовираження та можливість «бути собою». Українці за кордоном акцентували на відповідальності за власне життя та здатності формувати власний життєвий шлях. Старші респонденти наголошували на верховенстві права та боротьбі з корупцією.

Наше дослідження зосереджується на шести ключових напрямах, які, на думку громадян, визначають чинний стан і майбутнє розвитку української демократії.

Розуміння українцями демократії як цінності. Демократична ідентичність України формувалася упродовж тривалого спротиву, найвиразніше — у період після здобуття незалежності, під час Помаранчевої революції, Євромайдану та повномасштабного вторгнення Росії. Демократія є цінністю, за яку тяжко боролися. Вона глибоко вкорінена в національний досвід, тож важливо зрозуміти, як насправді її осмислюють громадяни. Ми поставили запитання: що означає демократія для українців, які її складові ті вважають ключовими?
Якими свободами українці (не) готові поступитися у війні на виживання. Показово, що найчастіше респонденти називали свободу пересування та свободу вираження поглядів найважливішими цінностями. В умовах воєнного стану окремі громадянські свободи — зокрема свобода слова, свобода пересування та регулярне проведення виборів — обмежені. Уряд централізував медіапростір через телемарафон «Єдині новини» — цілодобовий інформаційний телеефір, який об’єднав мовлення провідних телеканалів. Військові адміністрації мають повноваження забороняти всі масові заходи. Донедавна [2] чоловікам віком від 18 до 60 років було суворо заборонено залишати країну, за нечисленними винятками (наприклад, для батьків, що мають трьох чи більше дітей, або осіб з інвалідністю). Ми запитали: як після 2022 року змінилося сприйняття України громадянами як демократичної держави? Де межа між необхідними заходами безпеки та невиправданим надмірним втручанням з боку влади?
Ставлення українців до обговорення чутливих тем під час війни. Неформальний суспільний консенсус про те, що критикувати політичне та військове керівництво не можна, частіше піддається сумніву. Це вказує на певну напругу між демократичним правом на правду та екзистенційними вимогами воєнного стану. Тоді як у перші роки повномасштабного вторгнення самоцензура задля збереження національної єдності схвалювалась, з часом внутрішня напруга посилилася. Після 2022 року багато українців дотримувалися неоголошеної домовленості, що про чутливі теми варто говорити стримано й обережно. Втім, на п’ятий рік великої війни помітніші розбіжності про те, наскільки виправданим є (не)висвітлення чутливих тем (таких як втрати та проблеми на фронті, проблеми з мобілізацією та ухиленням від призову), які нерідко трактуються владою як державна таємниця, ціль якої — підтримувати суспільну мораль на належному рівні. Коли йшлося про резонансні антикорупційні розслідування, зокрема, щодо військових закупівель та у сфері енергетики, то, хоча частина респондентів вважає оприлюднення доказів антикорупційними органами та незалежними медіа необхідним обов’язком, щоб забезпечувати підзвітність та виконувати вимоги для вступу до ЄС [3], інші побоюються, що така критика все ж підриває легітимність влади та може посилити російські пропагандистські наративи. Ми запитали: як від 2022 року змінилися способи, у які українці споживають новини? Чи є виправданим під час війни виключення певних тем із публічного обговорення? Чи існують конкретні питання, щодо яких громадяни схильні вдаватися до самоцензури?
Погляди українців на те, як узгодити запит на демократичну підзвітність і політичне оновлення з потребою національної єдності. Конституція України прямо забороняє проводити парламентські вибори в умовах воєнного стану [4]. Щодо президентських виборів Конституція є менш однозначною, та Закон України «Про правовий режим воєнного стану» забороняє проведення будь-яких загальнодержавних і місцевих виборів. Ця заборона діє доки режим воєнного стану зберігається [5]. Надання військовослужбовцям можливості голосувати або балотуватися на посади в умовах перебування в активних зонах бойових дій пов’язане з колосальними фізичними та процедурними ризиками. Виборчі дільниці можуть стати цілями ракетних ударів. Громадяни на тимчасово окупованих Росією територіях були б повністю позбавлені можливості участі. Всі ці фактори створюють ризик мати голосування, яке аж ніяк не відображатиме волю всього національного електорату. Механізм забезпечення виборчих прав для мільйонів українських біженців залишається значним і досі невирішеним логістичним викликом. Вибори за своєю природою передбачають політичну конкуренцію та критику. У воєнному контексті це могло б спровокувати внутрішні конфлікти, які Росія могла б використати, щоб послабити українську стійкість і рішучість. На цьому тлі ми проаналізували погляди українців щодо того, як вони самі відчувають, чи мають вони вплив на національну та місцеву владу, наскільки існує запит на проведення виборів, а також чи існує колективний тиск демонструвати більшу прозорість та підзвітність, не вимагаючи зміни влади. Ми запитали: як забезпечити підзвітність української влади в умовах воєнного стану? Чи відчувають громадяни, що мають вплив на місцеву владу? Як відсутність виборів позначається на українській демократії? Як виглядає демократія за відсутності виборів?
Погляди українців на те, якою є роль громадянської активності всередині країни, а також в діаспорі у формуванні оборони України та її демократичного майбутнього. Синергія між внутрішнім активізмом і мережами, що існують у діаспорі, стала наріжним каменем національної стійкості України. Попри воєнний стан та самоцензуру, громадянське суспільство всередині країни дедалі активніше заявляє про себе: зокрема, значні протести в середині 2025 року успішно зупинили ухвалення законодавства, яке загрожувало антикорупційним інституціям. Тим часом світова українська спільнота змістила свій фокус на проведення довгострокової політичної адвокації замість запиту на невідкладну гуманітарну допомогу. В суспільних настроях громадянська участь дедалі частіше сприймається не лише як тимчасова потреба воєнного часу, а як життєво важлива сила, яка підтримує оборонні зусилля, може прискорити прозоре повоєнне відновлення та захистити демократичну траєкторію України. Водночас реальною проблемою є виснаження людей. Хоча в перші роки війни українці всередині країни демонстрували спільну вдячність діаспорі за її підтримку, затяжна війна призвела до певного «розриву у досвіді». Це становить ризики для суспільної згуртованості на тлі зростаючих побоювань щодо демографічної кризи в Україні. Українці за кордоном озвучували сильніше відчуття свободи та говорили про ширші можливості впливати на власне життя і добробут. Вони також зазначали, що за межами країни є більше можливостей для саморозвитку, водночас вказуючи, що рівень свобод всередині країни менший, що українці в Україні мають менше шансів впливати на своє життя. Ми запитали: хто відповідальний за збереження демократії в Україні? Що може спонукати громадян виходити на протести? Чи українці за кордоном мають той самий рівень відповідальності, як українці всередині країни?
Сприйняття українцями сили та рішучості інших демократичних країн. Українці дивляться на західні демократії не лише як на джерело військової допомоги. Їх сприймають як дзеркало власних прагнень. Все ж ставлення українців до західних демократій з 2022 року змінилося: від початкового ідеалізму — до тверезого реалізму. Хоча й досі зберігається глибоке почуття вдячності за життєво важливу військову та гуманітарну підтримку з боку партнерів, водночас зростає й відчуття розчарування, підживлене політичною нерішучістю Заходу та поступовим, обережним підходом до допомоги. Це посилилося через сприйняття адміністрації Трампа як такої, що має певну проросійську упередженість, а також через зростання напруженості в трансатлантичних відносинах. Ця напруга змушує багатьох українців сприймати свою країну не лише як отримувача допомоги, а як авангард, що захищає демократичний світ, який досі не до кінця усвідомив характер загрози з боку Росії та масштаб відповіді, необхідний для того, щоб її стримати. Ми запитали: як із часом еволюціонувало сприйняття українцями західних демократій і що, на їхню думку, сталося б, якби ці самі країни були змушені захищати власні кордони?

[1] https://www.bbc.co.uk/news/articles/cn5l1474yv7o [2] У вересні 2025 року нове регулювання скасувало обмеження на виїзд для чоловіків віком від 18 до 22 років, дозволивши їм вільно залишати країну. Прихильники цього рішення стверджують, що така політика допомагає реагувати на демографічну кризу, зменшуючи стимули для батьків назавжди вивозити своїх підлітків за кордон, а також сприяє збереженню тіснішого зв’язку молодих громадян із Батьківщиною під час перебування за межами країни. Водночас критики наполягають, що цей крок підриває національну оборону, оскільки звужує резерв потенційних новобранців, необхідних для протидії російській агресії. [3] У грудневому опитуванні Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) 2025 року 71% респондентів вважають, що резонансне розслідування Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), яке призвело до викриття схеми «відкатів» на 100 млн доларів США в енергетичному секторі України, імовірним організатором якої, за повідомленнями, був Тимур Міндіч — колишній бізнес-партнер президента Зеленського, — було виправданим, та що ймовірні корупційні дії справді могли мати місце: https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1570 [4] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 [5] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19

Методологія

Цей звіт ґрунтується на десяти онлайн-інтерв’ю та п’яти онлайн-фокус-групах, проведених у серпні 2025 року по всій Україні. Наведена нижче таблиця узагальнює ключові демографічні характеристики всіх залучених учасників (загалом 48 осіб).

До фокус-груп було включено три цільові категорії: респондентів, які мешкають у населених пунктах поблизу лінії фронту; респондентів, які мешкають подалі від лінії фронту; а також українських біженців. Перші дві категорії було додатково поділено на дві вікові когорти: молодших (18–40 років) і старших учасників (41–65 років). Усі учасники фокус-груп були рівномірно представлені за статтю. Якщо у респондентів були діти, це було зазначено поряд з іншою ключовою демографічною інформацією.

Загалом ми провели три інтерв’ю з чинними військовослужбовцями Збройних сил України, одне інтерв’ю з ветераном, два інтерв’ю з працівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, два інтерв’ю з українськими цивільними чоловіками та два інтерв’ю з громадянами України, які наразі мешкають за кордоном.

Оригінальні цитати учасників наведено після кожного розділу, щоб показати, як саме їхні відповіді вплинули на висновки, до яких ми дійшли в цьому звіті. Це дослідження не охоплювало респондентів, які наразі проживають на тимчасово окупованих територіях.

Філософське сприйняття демократії українцями

Фото: Аліса Котляренко / Unsplash

Коли учасників запитували про «демократію» абстрактно, ті нерідко пов’язували це поняття зі свободою вибору та відсутністю зовнішнього примусу [1]. Дехто зі співрозмовників зауважував, що йдеться про можливість ухвалювати рішення самостійно, зокрема ті, які стосуються власного розвитку й особистісного зростання, а також доступу до різноманітних освітніх і бізнесових можливостей [2]. Цікаво, що респонденти нерідко відкидали ідею необмеженої свободи, наголошуючи, що така свобода не має бути абсолютною та повинна здійснюватися відповідально [3] й у межах закону [4]. Респонденти підкреслювали, що демократія — це не лише про права, а й про обов’язки, особливо в умовах війни [5]. Як зазначив один молодий співрозмовник: «порядок у країні починається з кожного з нас». [6]

Люди, які пережили російську окупацію, особливо наголошували на тому, що демократія — це «свобода бути собою», адже окупація асоціювалася з позбавленням права належати самому собі [7]. Один із учасників припустив, що люди, які не пережили окупації, не зможуть так глибоко оцінити цінність демократії, оскільки ніколи її не втрачали [8].

Дехто уникав філософських визначень і натомість пов’язував ідею демократії з ключовими принципами: верховенством права, що забезпечує механізми підзвітності [9], та рівними правилами гри для всіх громадян [10]; захистом прав людини й людської гідності (зокрема доступом до якісних державних послуг) [11]; толерантністю до різних груп і поглядів [12]; а також вільними й чесними виборами [13].

Відмінності між поколіннями, схоже, впливають на те, як українці сприймають демократію та свободу. Старші учасники схильні були визначати демократію крізь призму стабільності, справедливості та верховенства права, неявно співвідносячи нинішній рівень свободи з обмеженнями радянської доби. Натомість для молодшого покоління свобода переважно означала можливість самореалізації, право обирати власний шлях, а також можливість працювати й навчатися відповідно до особистих пріоритетів.

Респонденти виокремлювали свободу слова та свободу пересування як найважливіші для них цінності в демократичній державі [14]. Це безпосередньо відображає те, як досвід обмежень громадянських свобод, запроваджених унаслідок воєнного стану, глибоко вплинув на їхні власні моральні орієнтири. Детальніше це розглянуто в наступному розділі.

Ми дуже багато говоримо про права, але забуваємо про обов’язки. Це така пара

Демократична країна — це там, де поважається думка кожного.

Слова респондентів:

[1] ‘Демократія це свобода. […] це вільний вибір. Де жити, ким жити? З ким жити, з ким дружити […] можливість впливати на рішення питань там, де ти живеш.’ [Інтерв’ю 2, чоловік, 54, Харківська обл., працівник ТЦК та СП, одружений, має дітей] – ‘В демократичній країні […] у кожної людини має бути свій вибір, а не нав'язаний.’ [Інтерв’ю 5, чоловік, 36, Київ, цивільний, розлучений] – ‘Демократична країна – це країна, в якій [є] […] свобода вибору.’ [ФГ1, P3, чоловік, 39, Чернігів, неодружений] – ‘Для мене важлива дуже свобода вибору, чим вона ширше ця свобода, тим мені краще.’ [ФГ4, P7, чоловік, 46, Чернівці, неодружений] – ‘Для мене це точно про вибір, про те, де я хочу жити, де я хочу працювати. [...] Це про свободу точно бути собою.’ [ФГ5, P2, жінка, 35, проживає за кордоном, з Херсона, одружена, має дітей] [2] ‘Для мене ще дуже важливим є саме свобода до діяльності, [...] щодо пересування, тобто, теж якось обмінювання досвідом, як у виборі діяльності, як з закордонними партнерами, чи по Україні, теж дуже важливо для своєї самореалізації.’ [ФГ1, P1, чоловік, 18, Суми, неодружений] – ‘Висловлення думки, пересування, вибору освіти […] вибору свого життєвого шляху.’ [ФГ1, P8, жінка, 27, Суми, одружена, має дітей] – ‘Свобода особистості, як майнова, так і наукова.’ [ФГ2, P1, чоловік, 51, Чернігівська обл., одружений, має дітей] – ‘Я би ще назвала в пріоритеті економічну свободу, щоб кожен міг займатися тим, чим займається, і мати можливість для підприємницької діяльності, для розвитку.’ [ФГ2, P6, жінка, 55, Чернігівська обл., неодружена, має дітей] – ‘Cвобода пересування, свобода заробляти гроші. Право на вигоду, так зване. Отака свобода мене ще цікавить дуже.’ [ФГ3, P6, чоловік, 18, Вінницька обл., неодружений] [3] ‘Свобода, що я можу вирішувати, приймати за себе рішення, нести за них відповідальність.’ [Інтерв’ю 7, жінка, 41, Харків, військовослужбовиця, одружена, без дітей] – ‘Це країна, де ти маєш право на свободу слова, віросповідання, поглядів. І також, крім свободи, ти ще несеш відповідальність за свої […] меседжі, за те, що ти пропагуєш в це суспільство.’ [ФГ1, P8, жінка, 27, Суми, одружена, має дітей] – ‘Зараз у нас дійсно є вибір. Але хотілося б, щоб цей вибір дійсно був демократичний, тобто той, який люди дійсно усвідомлюють, його роблять, і за нього відповідають, і його відстоюють.’ [ФГ2, P7, чоловік, 50, Херсон, одружений, має дітей] [4] ‘Свобода. Те, що я можу робити то, що бажаю, але в преділах […] законності. [Інтерв’ю 8, чоловік, 55, Чернівці, працівник ТЦК та СП після поранення, доброволець 2022 року, неодружений]– ‘Свобода йти, їхати, робити, що хочеш, якщо це не заборонено законно.’ [ФГ3, P6, чоловік, 18, Вінницька обл., неодружений] – ‘Прислухатися до народу і слідувати закону, щоб кожен з членів суспільства слідував закону, щоб ні для кого не було виключень.’ [ФГ4, P5, жінка, 41, Київська обл., одружена, має дітей] [5] ‘Демократична країна — це коли […] закони тебе завжди підтримують, і ти притримуєшся законності.’ [Інтерв’ю 8, чоловік, 55, Чернівці, працівник ТЦК та СП після поранення, доброволець 2022 року, неодружений, без дітей] – 'Крім того, що ми всі маємо права, ми ще повинні розуміти, що в нас є якісь обов'язки. [...] якщо говорити, що держава мені повинна дати перше, [...] я повинна бути правопослушною, я повинна платити вчасно податки. Я повинна, якщо йду на вибори, то я повинна не голосувати за пачку гречки.' [ФГ3, P7, жінка, 39, Львівська обл., одружена, має дітей] – ‘Ми дуже багато говоримо про права, але забуваємо про обов'язки. Це така пара. І, звичайно, свобода слова, свобода вибору. [...] все це зараз трохи має бути по-іншому, ніж це було три роки тому назад.’ [ФГ4, P4, жінка, 69, Чернівці, одружена, має дітей] [6] ‘Порядок в країні починається з кожного особисто. І починати треба особисто з себе. І дійсно бути відповідальним і бути законослухняним громадянином.’ [ФГ3, P4, жінка, 38, Вінниця, одружена, має дітей] [7] ‘Як людина, яка пройшла окупацію, для мене демократія – це свобода бути самим собою. […] тобто ми не належали самі собі.’ [ФГ1, P2, чоловік, 40, Херсон, неодружений] – ‘Також були в окупації, хотілося бути вільними, не залежати ні від кого.’ [ФГ1, P5, жінка, 28, Херсонська область, має дітей] – ‘Як та людина, яка, скажімо, пережила окупацію, я бачив, відчував на своїй власній шкурі, що таке взагалі свобода слова, коли нам давали висловитися, а потім […] людей шукали по подвалах [...] [що таке] свобода приватної власності, коли ти поки пішов кудись, [...] ти повертаєшся і розумієш, що ти повністю безвладна особа.’ [ФГ2, P7, чоловік, 50, Херсон, одружений, має дітей] [8] ‘Якщо ми бачили військових Російської Федерації, то між нами дуже велика прірва. По-перше, ми бачили, що вони роблять, як вони роблять. І це змусило нас чекати на Україну. І після звільнення ми дихали свободним повітрям. А якщо ми говоримо про інші регіони України, то, можливо, воно не так відчувається. […] вони не можуть до кінця зрозуміти, що таке демократія.’ [ФГ1, P2, чоловік, 40, Херсон, неодружений] [9] ‘Свобода контролировать людей, которых мы выбираем.’ [ФГ2, P3, чоловік, 49, Харків, одружений, має дітей] – ‘Важливість […] щоб громадяни контролювали владу і перевіряли її, і кожну копійку звіряли, куди вони витрачають.’ [ФГ2, P4, чоловік, 55, Суми, одружений, має дітей] – ‘Це коли закони працюють однаково і для чиновників, і для людей, а також коли чиновники несуть відповідальність за свої вчинки і можуть бути усунуті від посади, якщо щось роблять не так.’ [ФГ2, P5, жінка, 61, Суми, розлучена, має дітей] – ‘Це власність, прозорість, рівність на усіх рівнях і верховенство права.’ [ФГ3, P1, чоловік, 18, Вінницька обл., неодружений] – ‘Головною признакою демократії є розділення влади. Виконавча, судова, законодавча. […] Для мене важлива рівність перед законом, відстояння своїх прав у суді.’ [ФГ4, P2, чоловік, 64, Київська обл., неодружений] – ‘Від народу треба, щоб він [законів] дотримувався, а депутатам, щоб вони не міняли їх, коли їм це вигідно.’ [ФГ4, P8, жінка, 47, Вінниця, одружена, має дітей] – ‘Чтобы все действия наших чиновников и власти были прозрачными, и я, как гражданин, мог бы знать, что там происходит.’ [ФГ5, P4, чоловік, 18, проживає за кордоном, з Харкова, неодружений] [10] ‘Це […] верховенство права. Це розподілення справедливе ресурсів країни. І це турбота за тим населенням, яке не є дієздатним, яке потребує допомоги. Це країна, де є турбота про підприємців, де є різна торгівля, де є чесна конкуренція, де є закон і він однаковий для всіх.’ [Інтерв’ю 10, чоловік, 30–40, Київ, проживає за кордоном] – ‘Рівність у правах – це сам базис, без якого не може існувати демократія.’ [ФГ1, P1, чоловік, 18, Суми, неодружений] – ‘Свобода обиратися та бути обраним на рівних правах, а не так, що я хочу бути обраним, але у мене немає доступу до ресурсу […] виборчого, наприклад. А ті, хто хочуть теж обиратися, вже купили канали і там себе розкрутили.’ [ФГ3, P6, чоловік, 18, Вінницька обл., неодружений] – ‘Щоб [країна] не ділилася на тих людей, у яких є багато грошей і в них зовсім по-другому це все відображується. […] ми, як говориться, нерівні.’ [ФГ4, P3, чоловік, 61, Вінниця, одружений] – ‘Демократія, це […] однаковий доступ до судової влади, соціальних послуг, на рівних правах відкриття бізнесу і отримання доходу.’ [ФГ4, P8, жінка, 47, Вінниця, одружена, має дітей] [11] ‘Демократична країна – це країна, в якій дотримуються права людини на те, що їй необхідно. Право людини і на медицину, і на освіту.’ [ФГ1, P3, чоловік, 39, Чернігів, неодружений] –‘Хотілося б, щоб в нас була свобода в плані того, щоб в нас дійсно була безкоштовна медицина. Тобто, свобода на здорове життя.’ [ФГ3, P4, жінка, 38, Вінниця, одружена, має дітей] – ‘Перше, це право на життя, особливо під час війни, на евакуацію […] коли я можу сама вибирати лікаря.’ [ФГ2, P5, жінка, 61, Суми, розлучена, має дітей] – ‘Права людини повинні бути на першому місці, і перед законом ми всі рівні теж.’ [ФГ3, P8, жінка, 36, Київська обл., одружена, має дітей] – ‘В демократії поперед все є права людини, де людина повинна мати права […] на першому місці цінності людського життя.’ [ФГ4, P1, чоловік, 67, Львівська обл., одружений, має дітей] – ‘Для мене демократія – це точно про те, […] щоб моє життя було гідне.’ [ФГ5, P2, жінка, 35, проживає за кордоном (з Херсона), одружена, має дітей] – ‘Найважливіше в демократії – це збереження […] прав […] людини.’ [ФГ5, P4, чоловік, 18, проживає за кордоном, з Харкова, неодружений] [12] ‘Демократична країна — це там, де поважається думка кожного. Якщо ця думка не несе в собі кривду іншим, [...] Це територія, на якій можуть існувати люди різних культур і знаходити спільну мову, не дивлячись на різні погляди.’ [Інтерв’ю 7, жінка, 41, Харків, військовослужбовиця, одружена] [13] ‘Всі наші недемократичні режими, які були там Янукович, або подібні до них, які ми бачимо, як Росія, Білорусь і все інше, воно ж все основується на фальсифікаціях на виборах. Ну власне. Це, мені здається, основний пункт демократії.’ [Інтерв’ю 9, чоловік, 48, Харків, проживає за кордоном, одружений, має дітей] – ‘Це участь народу у виборах і можливість народу впливу на владу. […] тому що демократія — це є влада народу.’ [ФГ1, P6, жінка, 33, Чернігівська обл., одружена, має дітей] – ‘Ознаки демократичної країни — це свобода виборів.’ [ФГ2, P1, чоловік, 51, Чернігівська обл., одружеий, має дітей] – ‘Наше найголовніше право – це можливість обирати владу в країні.’ [ФГ3, P4, жінка, 38, Вінниця, одружена, має дітей] – ‘Важливою є виборність кандидатів, які є представниками, відповідно, народу. […] щоб це все підтримувалося відповідно до верховенства права.’ [ФГ3, P1, чоловік, 18, Вінницька обл., неодружений] [14] [M: Особисто для вас, які свободи є критично важливими?] ‘Слова і пересування.’ [Інтерв’ю 5, чоловік, 36, Kиїв, цивільний, розлучений, не має дітей] – ‘Демократія це свобода. Як мого пересування вільного в Україні і за межі країни. Це свобода висловлювань своїх думок, своїх відношень до всього. […] Тому що не будеш ти висловлювати, то на що ж ти будеш впливати?’ [Інтерв’ю 2, чоловік, 54, Харківська обл., працівник ТЦК та СП, одружений, має дітей] – ‘Свобода слова. должна быть какая-то журналистская институция, которая в идеале не опирается на финансовую поддержку государства […] если это отсутствует, то вряд ли страну можно назвать демократической. […] Свобода передвижения. Соответственно, если нет у человека возможности из одной области в другую или покинуть страну, это тоже не может считаться демократией. Потому что, если свободные люди находятся в стране, то они должны быть до конца свободны. Нельзя быть немножечко беременным.’ [Інтерв’ю 3, чоловік, 49, Харків, цивільний, переховується від ТЦК та СП, розлучений, має дітей] – ‘Для меня свобода передвижения очень важна. […] свобода слова, свобода сборов […] Это всё важно, в принципе, в демократической стране.’ [Інтерв’ю 4, чоловік, 41, Вінниця, ветеран, одружений, має дітей] – [M: Для вас, що найважливіше в демократичної країні?] ‘Свобода слова. Бо не завжди влада права. І дуже багато чого не чують від людей.’ [Інтерв’ю 6, чоловік, 25, Львів, військовий, неодружений] ‘Одне з критичних на сьогоднішній день — це свобода пересування, скоріш за все. Тому що немає можливості, ні виїхати за кордон.’ [ФГ1, P3, чоловік, 39, Чернігів, неодружений] [M: Які свободи є для вас найкритично важливими?] – ‘Це свобода висловлення своїх думок. Тому що є багато прикладів, як Росія, де не можна висловлювати свою думку.’ [ФГ1, P7, чоловік, 19, Харків, неодружений] – ‘Свобода слова, свобода пересування.’ [ФГ2, P1, чоловік, 51, Чернігівська обл., одружений, має дітей] – ‘Почну з самого першого, що для мене важливо, це свобода слова і думки. […] Також це чимось перекликається з правом на пересування, це право на недоторканість, що ніхто не може просто так бути заарештований.’ [ФГ3, P2, чоловік, 22, Київська обл., неодружений] – ‘Перше — це, напевно, свобода пересування. Щоб ніхто не мав права обмежувати.’ [ФГ3, P5, чоловік, 22, Чернівці, неодружений] – ‘Це свобода слова, свобода висловлювати свою думку, не озираючись ні на кого і знати, що за те, що ти скажеш, ти не понесеш […] якісь там наказання.’ [ФГ4, P4, жінка, 69, Чернівці, одружена, має дітей] – ‘Для меня это, когда ты спокойно можешь передвигаться по улицам и не бояться за свою жизнь.’ [ФГ5, P3, чоловік, 21, проживає за кордоном, з Харкова, неодружений] – ‘Для мене це точно про вибір, […] якою мовою я хочу спілкуватися [...]. І про свободу руху також.’ [ФГ5, P2, жінка, 35, живе за кордоном, з Херсона, одружена, має дітей] – ‘В першу чергу, свобода слова, щоб ти міг сказати свою думку і не боятися, що якимось чином для тебе це обернеться сумними наслідками. [...] Свобода пересування, щоб ти мав можливість їхати туди, куди тобі заманеться.’ [ФГ5, P7, чоловік, 46, проживає за кордоном, з Харкова, одружений, має дітей]

Як досвід війни сформував суспільне сприйняття демократії в Україні

Фото: Олександр Ратушняк / ПРООН в Україні

Ми попросили співрозмовників поділитися думками, чи змінилося їхнє сприйняття демократії в Україні після 2022 року. Зокрема, респондентів просили поміркувати, чи є виправданим обмеження окремих громадянських свобод під час війни і якщо так — якою мірою. Відповіді здебільшого стосувалися двох тем. Перша стосувалася обмежень свободи пересування (тобто комендантської години та заборони для чоловіків мобілізаційного віку виїжджати за кордон). Друга була пов’язана зі свободою слова та діяльністю медіа.

Частина респондентів зазначила, що хоча тимчасове обмеження громадянських свобод негативно впливає на стан демократії в Україні, такі кроки є виправданими, бо це — необхідні заходи для посилення стійкості країни та її спроможності протистояти російській агресії в умовах війни [1]. Як зазначив один зі старших респондентів, справді, «демократії в Україні стало трохи менше. Але під час війни […] ми маємо об’єднатися» [2]. Для більшості учасників цей аргумент видавався особливо переконливим, коли йшлося про обмеження свободи пересування [3] та свободи слова [4]. Саме ці обмеження згадувалися найчастіше серед усіх опитаних груп.

Щодо першого, поширеною є думка, що збереження відкритих кордонів призвело б до значного відтоку населення, а відтак — до скорочення доступного людського ресурсу, необхідного для оборони, та прискорення демографічної кризи в країні [5]. Один із респондентів висловив сподівання, що обмеження могли б бути навіть жорсткішими, аби запобігти третьому вторгненню Росії [6].

Один із співрозмовників наголосив, що, попри те що ці заходи є необхідними, вони застосовуються не до всіх однаково і не на рівних умовах. Саме це створює соціальну напругу [7]. Кілька респондентів наполягали, що комендантська година має зберігатися ближче до районів активних бойових дій, але її можна було б скасувати в регіонах, розташованих подалі від лінії фронту [8]. Натомість один з учасників скаржився на подвійні стандарти у застосуванні комендантської години: мовляв, у районах, які зазнають інтенсивніших обстрілів, її дотримання контролюють суворіше, ніж у відносно безпечніших регіонах західної України [9].

Зміни в демократичних, скажімо, інституціях це теж реакція на виклики.

Більшість людей вважають, що ми в клітці.

Пересуватися вільно неможливо […] Багато в мене знайомих ховаються вдома, бояться, що їх схватять ТЦКшники.

Щодо свободи слова, один із співрозмовників чітко стверджував, що існування телемарафону є винятково наслідком запровадження воєнного стану. Дехто наголошував, що люди можуть вільно шукати альтернативні джерела інформації поза телемарафоном [10].

Друга показова точка зору, яка об’єднала респондентів, була песимістичнішою. Це був відверто критичний погляд на нинішній курс країни, що вказував на авторитарні тенденції та певний рівень розчарування [11]. Багато хто звертав увагу на посилення обмежень для медіа через функціонування телемарафону, а також на втручання в роботу журналістів під час війни [12].

Один молодий респондент описав обмеження свободи пересування як «ще один, черговий немаленький цвях у труну української демократії» [13]. Інший молодий співрозмовник заявив, що всі конституційні права були призупинені, а влада зловживає ідеєю, що будь-які суперечливі питання слід відкласти до завершення війни [14]. Один цивільний чоловік засудив те, що в Україні нібито сформувалася «антидемократична» система, у якій «держава завжди намагається тебе обдурити, зловити, загнати в пастку, примусити». Він зазначив, що страх перед тим, що українська поліція та працівники ТЦК можуть вдаватися до незаконних методів, змусив багатьох чоловіків, які підлягають мобілізації, переховуватися. Це, у свою чергу, веде до накопичення в людей образи та роздратування щодо держави [15]. Інші учасники також наголошували на існуванні страху перед співробітниками ТЦК серед цивільних чоловіків мобілізаційного віку, що призвело до того, що багато з них добровільно обмежили своє пересування, аби не потрапити ТЦК на очі [16]. Кілька учасників підкреслювали, що обмеження негативно впливають на український бізнес [17]. Виходячи з подібних поглядів, інший співрозмовник наполягав, що жодних заборон на виїзд не має бути взагалі. Громадяни мали б мати змогу пересуватися вільно [18].

Показово, що деякі респонденти порівнювали Україну з Росією [19] і навіть Північною Кореєю [20], наголошуючи на подальшій централізації влади в руках виконавчої гілки. Як висловився один із учасників, який мешкає далі від лінії фронту: «Україна повністю втратила свою демократичність. Вона стала як Північна Корея» [21]. За словами одного військовослужбовця: «У нас тут зараз не існує такого поняття, як вільна людина. Усе контролюється. Усе залежить від держави» [22]. Інший цивільний зазначив, що, попри пряме протистояння Росії, Україна парадоксальним чином почала віддзеркалювати ту саму систему, проти якої вона бореться [23]. На думку ще одного цивільного респондента, люди відчувають, що країна перетворилася на «в’язницю» [24]. Один військовослужбовець наголошував, що його власний вибір піти воювати за країну є втіленням демократії в Україні, тоді як відсутність ротацій і чітко визначених строків служби чимало військових сприймають як форму «рабства» [25].

Варто зазначити, що третя точка зору була радше позитивною. Учасники вбачали, що у 2022 році суспільство все ж стало згуртованішим, що були докладені загальнонаціональні зусилля заради захисту країни та її виживання [26]. Щодо свободи слова, частина респондентів стверджувала, що право на неї в Україні залишається сильним навіть в умовах тотальної війни [27]. У таких випадках люди часто наводили приклад протестів влітку 2025 року проти тиску влади на антикорупційні органи [28].

Як сказала одна жінка, яка служить в армії з 2014 року: «Ще в часи Майдану я зрозуміла, що ми стоїмо на дуже важливому шляху — коли ми як нація не просто формуємося, а маємо такі суперможливості. […] Під час повномасштабного вторгнення це лише підкріпилося. Тобто коли була така екзистенційна загроза абсолютно для всіх, усі згуртувалися» [29].

Слова респондентів:

[1] ‘Оці потрібні речі, [...] які закрутили гайки, скажімо, відносно якихось прав і свобод. […] Це так повинна поступати будь-яка держава в екстремальній ситуації.’ [Інтерв’ю 9, чоловік, 48, Харків, живе за кордоном, одружений, має дітей] – ‘Ставлення в Україні до демократії трошки погіршилося, але це загалом зв’язано з обмеженням військового стану.’ [ФГ1, P7, чоловік, 19, Харків, неодружений] – ‘За три роки, скажімо так, змінилося. Також не в кращу сторону. Але це все пов'язано з війною.’ [ФГ2, P1, чоловік, 51, Чернігівська обл., одружений, має дітей] – ‘У нас всі ці свободи порушуються лише через вимушені міри.’ [ФГ3, P4, жінка, 38, Вінниця, одружена, має дітей] – ‘Якщо порівнювати з попереднім довоєнним часом, то [...] деякі демократичні інститути постраждали. Але [...] [м]еханізми демократичні продовжують існувати. [...] в часи війни [...] вона змінила свою форму, демократія. Але це теж зрозуміло. Коли якась небезпека виникає, то ми на неї реагуємо. [...] зміни в демократичних, скажімо, інституціях це теж реакція на виклики.’ [ФГ4, P7, чоловік, 46, Чернівці, неодружений] [2] ‘Трохи демократія зменшилась в Україні. Але під час війни [...] ми повинні згуртуватися.’ [ФГ4, P3, чоловік, 61, Вінниця, одружений] [3] ‘Оце треба ловити людей і майже примушувати їх воювати. […] з одного боку, це ущільнення прав, свобод, але це також, на мій погляд, вимушена ситуація, тому що величезна маса чоловіків не йдуть в армію. […] Це є вимушеним правильним кроком. […] виїзд вільний зараз для людей, які повинні або можуть бути мобілізовані, його треба обмежувати.’ [Інтерв’ю 2, чоловік, 54, Харківська обл., працівник ТЦК та СП, одружений, має дітей] – ‘Границы все равно придется открывать когда-нибудь. […] сейчас нельзя этого делать.’ [Інтерв’ю 3, чоловік, 49, Харків, цивільний, переховується від ТЦК та СП, розлучений, має дітей] – ‘Я вважаю, що потрібна комендантська година […] у нас по деяких громадах по Чернігівській області, громади внесли рішення, що обмеження руху мотоциклів обов'язково, і штрафувати їх, якщо там без глушників, тому що це дійсно, коли летять шахеди, в Чернігові ми також реагуємо на це, тому що прикордоння.’ [ФГ1, P3, чоловік, 39, Чернігів, неодружений] – ‘Щодо комендантської години — вважаю, що вона потрібна.’ [ФГ2, P1, чоловік, 51, Чернігівська обл., одружений, має дітей] – ‘По комендантскому часу — я считаю, что это вполне обоснованно может быть.’ [ФГ2, P3, чоловік, 49, Харків, одружений, має дітей] – ‘Я підтримую, що все-таки повинно бути обмежене пересування, навіть в целях безпеки.’ [ФГ2, P5, жіка, 61, Суми, розлучена, має дітей] – ‘Комендантська година, є її введення в цілому доцільним.’ [ФГ3, P1, чоловік, 18, Вінницька обл., неодружений] – ‘Точно не підтримую заборону виїзду, але все-таки можна зрозуміти, які часи.’ [ФГ3, P2, чоловік, 22, Київська обл., неодружений] – ‘Обмеження свободи пересування, комендантська година, це дійсно порушення конституційних прав, але це вимушені міри в тих умовах, в яких ми зараз живемо.’ [ФГ3, P4, жінка, 38, Вінниця, одружена, має дітей] – ‘Під час війни це — вимушена міра, і зрозуміло, що хтось має бути, хтось має відстоювати. […] комендантська година, це теж вимушена міра. […] Для мене це все йде на захист країни.’ [ФГ4, P4, жінка, 69, Чернівці, одружена, має дітей] – ‘Правильно, так. Це все тимчасово з нашим військовим станом.’ [ФГ4, P6, жінка, 53, Львів, розлучена] – ‘Це прикра необхідність, [...] свобода пересування, хотілося б, щоб вона в тій чи іншій мірі збереглася.’ [ФГ4, P7, чоловік, 46, Чернівці, неодружений] [4] ‘Зараз війна. Логічно, що треба, щоб була централізована [...] інформаційна політика [...] урізуються права у свободі слова у свободі висловлювання думок [...] це вплив військового стану.’ [ФГ1, P6, жінка, 33, Чернігівська обл., одружена, має дітей] – ‘Звісно, інформацію треба обмежувати, але певне обмеження, я вважаю, повинне бути в умовах війни.’ [ФГ5, P1, жінка, 47, проживає за кордоном, з Харкова, одружена, має дітей] [5] ‘Если сейчас, на данный момент, открыть границы, то, я думаю, что большой процент людей выедет, мужчин.’ [Інтерв’ю 4, чоловік, 41, Вінниця, ветеран, одружений, має дітей] – ‘Якби всі повиїжджали, то не знаєте, що би то було. […] Виїдуть всі і хто буде Україну захищати.’ [Інтерв’ю 6, чоловік, 25, Львів, військовий, неодружений, без дітей] – ‘Якби не було обмежень свободі пересування, то половина України виїхала і не було б кому або тримати економіку, або і воювати.’ [ФГ1, P1, чоловік, 18, Суми, неодружений] – ‘Всі чоловіки, так, щойно відкриють кордони, чоловіки виїдуть.’ [ФГ1, P4, жінка, 27, Харківська обл., одружена] – ‘[Обмеження пересування сприймаю] як необхідне, тому що погоджуюсь, […] що більшість чоловіків би виїхало, і потрібно підтримувати економіку.’ [ФГ1, P5, жінка, 28, Херсонська обл., має дітей] – ‘Якби можливість була виїхати чоловікам, то сім'ї поїхали разом би з ними, дуже багато. Це б дійсно підривало і економіку, і боєздатність нашої держави [...] якщо ти навіть тут не служиш, то повинен працювати тут на економіку. Тобто обмеження пересування за кордон – це обов'язково.’ [ФГ1, P3, чоловік, 39, Чернігів, неодружена] – ‘Обмеження виїзду за кордон, якби відкрили кордони, багато би втекло.’ [ФГ3, P7, жінка, 39, Львівська обл., одружена, має дітей] – ‘На рахунок чоловіків за кордон... [...] якщо б не було заборони, то мені кажеться, що дві треті країни виїхало б разом з чоловіками і залишилася б купка населення, яку Росія б захватила.’ [ФГ4, P5, жінка, 41, Київська обл., одружена, має дітей] – ‘Я вважаю правильно. [...] багато б виїхало людей і нікому було захищати.’ [ФГ4, P8, жінка, 47, Вінниця, одружена, має дітей] – ‘Сприймаю позитивно. Якби був вільний виїзд з країни, то дійсно так би не було кому захищати країну.’ [ФГ4, P3, чоловік, 61, Вінниця, одружений] – ‘Я вважаю необхідним і комендантський час, і заборону на виїзд, скажімо так, того населення, хто може служити. Не обов'язково тільки чоловіки. Я думаю, це допомагає, звісно, виграти війну.’ [ФГ5, P5, чоловік, 36, проживає за кордоном, з Києва, неодружений] [6] ‘Є обмеження по пересуванню, навіть по свободі слова.[...] хочеться, щоб все-таки в умовах війни, в умовах військового стану, деякі моменти були жорсткіші. [...] Щоб більше не було повторення.’ [ФГ4, P5, жінка, 41, Київська обл., одружена, має дітей] [7] ‘Многие вещи во время войны могут быть нарушены, грубо говоря. То есть свобода выезда военнообязанных мужчин. И многое другое. Но это должно касаться всех граждан. А когда у нас это касается только низа, а чуть выше среднего это уже не касается, они делают все, что хочешь, все остальные понимают, что это неадекватно и неправильно.’ [ФГ2, P3, чоловік, 49, Харків, одружений, має дітей] [8] ‘Це необхідно, але не по всій країні, а в межах, наприклад, тих місць бойових дій або які прилягають, наприклад, це там Сумська область, Харківська область, Луганська, Донецька, Дніпропетвська.’ [Інтерв’ю 2, чоловік, 54, Харківська обл., працівник ТЦК та СП, одружений, має дітей] – ‘Cвобода передвижения […] Она обязана быть, исключая прифронтовые зоны, 20-30-ти километровые […] Там понятно, там опасность для жизни. Во всем остальном просто нужно базовую свободу дать.’ [Інтерв’ю 3, чоловік, 49, Харків, цивільний, переховується від ТЦК, розлучений, має дітей] – ‘Моё мнение про комендантское время, оно нарушение как бы свободы передвижения человека есть, но я считаю, что во время войны, во время войны, это может быть [...] области, которые не в зоне боевых действий, там можно уменьшить немножко график.’ [Інтерв’ю 4, чоловік, 41, Вінниця, ветеран, одружений, має дітей] [9] ‘Cтосовно комендантської години — ну, в Херсоні у нас взагалі після п’ятої транспорту немає, тільки таксі до сьомої-восьмої, а далі, в принципі, сутінки і все, нікого немає. Звичайно, коли виїжджаєш в Одесу і бачиш, що життя тільки починається, люди веселяться і зовсім немає війни. Особисто мені це неприємно, тому що все ж таки війна.’ [ФГ2, P7, чоловік, 50, Херсон, одружений, має дітей] [10] ‘Зробили “Єдиний телемарафон”, прибрали більше розважальні різні програми, залишили одну єдину, що називається, інформаційну систему і політику. Але це зв'язано з військовим станом. Не було б військового стану, була б так само у нас різноманітність думок в ЗМІ.’ [ФГ1, P6, жінка, 33, Чернігівська обл., одружена, має дітей] [11] ‘На єдиних новинах там розказують, як все потужно ми перемагаємо […] Там свободи нема [...] Мы можем найти в другом месте. Все там говорится, как есть. Мы уже сами себе выбрали те ресурсы, из которых мы черпаем информацию, уже правдивые, проверенные.’ [ФГ2, P2, жінка, 47, Донецька обл., одружена, має дітей] [12] ‘Система отримала такі важелі впливу повністю на всі діяльності людини, яка навіть найменша там твоя демократія, яка в тебе була до війни, вона або знищена, або в руках тих людей, які по-іншому інтерпретують […] злодії всередині, скориставшись цією можливістю, навпаки дискредитували всю демократію.’ [Інтерв’ю 1, чоловік, 37, Херсон, військовий, одружений, має дітей] – ‘Нашу ситуацию уже нельзя назвать демократией, ну это, на самом деле, чистой воды авторитаризм.’ [Інтерв’ю 3, чоловік, 49, Харків, цивільний, переховується від ТЦК, розлучений, має дітей] – ‘Рамки демократії в Україні за час війни звузились […] У нас фактично став авторитарний режим, в нас одна людина командує всім.’ [ФГ4, P2, чоловік, 64, Київська обл., неодружений] – ‘Стало набагато гірше у всьому. Не можеш спокійно пересуватися. Не можеш бачитись з рідними. Є постійне відчуття небезпеки.’ [Інтерв’ю 10, чоловік, 30-40, Київ, проживає за кордоном] – ‘Я ніякої демократії не бачу тут. Я бачу, що людей поділили, одним дали владу над іншими. Іншим сказали, ви не такі, ви погані, ви не на тій мові розмовляєте, не в ту церкву ходите, в воєнкомат не пішли, не стали на облік. Поділяй та володарюй.’ [ФГ3, P6, чоловік, 18, Вінницька обл., неодружений] – ‘В нас взагалі-то парламентсько-президентська республіка, має бути сам факт того, що парламент має бути вищий, ніж президент. Відповідно, не має бути такого, що навіть в умовах воєнного стану настільки легко пропускається процедура зміни складу Верховної Ради. [...] Також посягання на незалежність органів, які були завжди незалежними.’ [ФГ3, P1, чоловік, 18, Вінницька обл., неодружений] – ‘Я теж сприймаю, звичайно, негативно, тому що до того, як ті обмеження ввели, у мене якісь там плани були. […] до будь-якого обмеження свободи з боку держави я ставлюся вороже.’ [ФГ3, P6, чоловік, 18, Вінницька обл., неодружений] – ‘Я подивився на те, як може наша влада міняти якісь закони, підминати їх під себе, робити так, як їм зручніше, [...] І мені від цього дуже сумно. [...] для мене все змінилося, і не в кращий бік.’ [ФГ5, P3, чоловік, 21, проживає за кордоном, з Харкова, неодружений] – ‘Якщо до війни, то я країну нашу вважала демократичною, коли почалося повномасштабне вже вторгнення, то, звичайно, відчувалася цінність життя, об’єднання країни. Через деякий час моя думка змінилась, тому що я не відчуваю себе безпечно […] не можу вільно висловити свою думку.’ [ФГ5, P2, жінка, 35, проживає за кордоном, з Херсона, одружена, має дітей] [13] ‘[Журналістів] контролюють, їм не дають висловити повну думку […] на початку війни не так воно фільтрувалося. Зараз, по суті, те, що відбувається, ми не знаємо. Ну, тобто, я бачу, там, що діється на фронті, і що подається в новинах, то це дійсно різні речі.’ [Інтерв’ю 1, чоловік, 37, Херсон, військовий, одружений, має дітей] — ‘У нас є єдиний марафон, є обмеження […] Немає в Україні свободи слова.’ [Інтерв’ю 10, чоловік, 30-40, Київ, проживає за кордоном] – ‘У нас теперь “Единый Телемарафон”. За 4 года его перестали смотреть, наверное, даже бабушки. Я уже молчу, сколько денег на это все убивается. […] Нет совершенно свободных СМИ.’ [Інтерв’ю 3, чоловік, 49, Харків, цивільний, переховується від ТЦК, розлучений, має дітей] — ‘Масс-медиа [...] — это тоже [...] не всегда с реальностью она сходится.’ [Інтерв’ю 4, чоловік, 41, Вінниця, ветеран, одружений, має дітей] – ‘Медіа [...] нам не все показують. [...] я чую від знайомих, котрі на передку, вони висвітлюють не те, що відбувається.[...] Повністю медіа не можна довіряти. Вони показують поверхню, яку їм диктує влада.’ [Інтерв’ю 5, чоловік, 36, Київ, цивільний, розлучений] — ‘Є багато каналів, які, на мою думку, на владу працюють, якась є неправдива інформація. Буває таке, що є одна інформація, а вона насправді зовсім все по-іншому.’ [Інтерв’ю 6, чоловік, 25, Львів, військовий, неодружений] – ‘Змінилося все. Навіть ті медіа, які поза Марафоном працюють, вони все одно дивляться на те, [...] як там може прийти СБУ, постукати до кожного [...] У мене одна знайома, вона працює на одному з цих новинних сайтів, [...] І вона каже, ну, там буквально раз в тиждень, [...] приходить їм від начальства список: про того пиши гарно, про того не пиши, того згадуй, того не згадуй. Ну, там цензура.’ [ФГ3, P6, чоловік, 18, Вінницька обл., неодружений] — ‘Cвобода слова теж сильно звузилась. Ось зараз по телевізору один телемарафон. [...] ніякої іншої думки. [...] це неправильно.’ [ФГ4, P2, чоловік, 64, Київська обл., неодружений] – ‘Приклад з телемарафоном. У нас, по ідеї, мусив би бути плюралізм думок. Я вважаю, що цей плюралізм навіть в умовах війни міг би залишатися, бо він корисний.’ [ФГ4, P7, чоловік, 46, Чернівці, неодружений] [14] ‘Обмеження свободи пересування, це, як-то кажуть, черговий і такий немаленький цвях в труну української демократії.’ [ФГ3, P6, чоловік, 18, Вінницька обл., неодружений] [15] ‘Змінилось відношення до Конституції України, вона повністю не дотримується прав людини, тобто взагалі все поклали на паузу зі словами: “на потім”.’ [ФГ3, P5, чоловік, 22, Чернівці, неодружений] [16] ‘Полиция теперь имеет право вот на это и на это. […] Позже приезжают ТЦК, они вообще имеют на все право. […] ты еще и не можешь отстоять свои интересы в суде. Потому что суд […] в 100% случаев встает на сторону полиции и ТЦК. Система, она просто антидемократичная. […] это ужасный стресс сейчас. […] Государство все время хочет тебя обмануть, поймать, словить, принудить [...] я общаюсь только с мужчинами призывного возраста [...] У некоторых это приводит к депрессии, понимаете, к желанию, там, спрятаться, уменьшиться, к злости, к накоплению ненависти.’ [Інтерв’ю 3, чоловік, 49, Харків, цивільний, переховується від ТЦК, розлучений, має дітей] [17] ‘Пересуватися вільно неможливо […] Багато от в мене знайомих ховаються вдома, бояться, що їх схватять ТЦКшники.’ [Інтерв’ю 5, чоловік, 36, Київ, цивільний, розлучений] – ‘Люди не можуть вийти на вулицю, бо їх заберуть. Це теж жах. Замість того, щоб розвивати бізнес, ти просто розумієш, що тебе можуть забрати і повести в невідомому напрямку. І ще добре, якщо ти звідти вийдеш живий, бо люди ж там помирають, в тому ТЦК. Це дуже негативно впливає на все, на бізнес, на життя людей, на психіку.’ [Інтерв’ю 10, чоловік, 30-40, Київ, проживає за кордоном] – ‘Він не може виїхати навіть відпочити. Не може сім’я виїхати і все інше. Те ж саме і по своїй країні — ти не вільний. [...] Тобто це постійний страх.’ [ФГ3, P8, жінка, 36, Київська область., одружена, має дітей] [18] ‘У меня есть знакомые, которые даже имея отсрочку или что-то еще, они боятся все равно передвигаться по городу, боятся каких-то неожиданных, незаконных действий ТЦК. […] это так сильно повысило страх передвижения, что у нас начали там замораживаться многие бизнесы.’ [Інтерв’ю 3, чоловік, 49, Харків, цивільний, переховується від ТЦК, розлучений, має дітей] – ‘Влада забрала можливість пересування туди, куди хоче людина. […] малий бізнес втрачає взагалі право на існування.’ [Iнтерв’ю 5, чоловік, 36, Київ, цивільний, розлучений] – ‘Большая часть клиентов у меня находится за городом. Но в связи […] с тем, что фирма нам “проги” не дает, мы ограничились только городом. Весь пригороды я вынужден отказать в своих услугах, что, конечно, мешает и людям, и моему материальному положению.’ [ФГ2, P3, чоловік, 49, Харків, одружений, має дітей] – ‘Це просто на якість бізнесу впливає, на діяльність, на можливість отримання прибутку.’ [ФГ2, P4, чоловік, 55, Суми, одружений, має дітей] [19] ‘Ті, я вважаю, хто хотіли тут залишитися, вони залишились. Ті, хто хотіли, вони мають право виїхати. Це все повинно бути добровільно.’ [ФГ2, P1, чоловік, 51, Чернігівська обл., одружений, має дітей] [20] ‘В России […] они же тоже живут в демократии, у них тоже выборы. Ну, им так кажется. Им с удовольствием скормили авторитаризм под видом демократии. […] Мы недалеко от них ушли.’ [Iнтерв’ю 3, чоловік, 49, Харків, цивільний, переховується від ТЦК, розлучений, має дітей] – ‘Не треба такі матеріали замовчувати […] бо тоді ще один плюс, як можна ставити в графі порівняння нас з Росією. В Росії, що там, ну щось сказав не те про військових, чи зняв, чи що — все, дискредитація військових, ідеш в тюрму. Ну тоді і в нас те саме на 100%.’ [ФГ3, P6, чоловік, 18, Вінницька обл., неодружений] [21] ‘Ми і так котимося до Північної Кореї.’ [ФГ5, P3, чоловік, 21, проживає за кордоном, з Харкова, неодружений] [22] ‘Україна втратила повністю свою демократичність. Вона стала як Північна Корея. Тобто немає ні свободи вибору, немає взагалі. Вся влада належить владі. Тобто народ взагалі ні на що не впливає.' [ФГ3, P5, чоловік, 22, Чернівці, неодружений] [23] ‘Немає такого в нас зараз, як вільна людина. […] Все контролюється. Все від влади залежить.’ [Інтерв’ю 6, чоловік, 25, Львів, військовий, неодружений] [24] ‘Мы как антагонисты взяли российскую систему, но почему-то начинаем ее полностью копировать.’ [Інтерв’ю 3, чоловік, 49, Харків, цивільний, переховується від ТЦК, розлучений, має дітей] [25] ‘Більшість людей вважають, що ми в клітці. Нас нікуда не випускають і вліяють на свободу слова. […] Влада забрала можливість пересування туди, куди хоче людина. […] Тому на демократичність в країні розвиток якийсь не бачу.’ [Інтерв’ю 5, чоловік, 36, Київ, цивільний, розлучений] [26] ‘Я йшов як доброволець, і в мене було моє бажання. І коли ти потрапляєш до Збройних сил України, то ти потрапляєш просто у рабство […] я бачив, як до людей відносяться, не відпускають домой [...] коли людину змушують щось робити без її волі, то це вже не демократія. [...] для мене була би демократія, коли я сам, власне, пішов воювати. [...] А потім, коли я кажу все, досить, я не хочу, а мене змушують, то [...] це вже не демократія.’ [Інтерв’ю 1, чоловік, 37, Херсон, військовий, одружений, має дітей] [27] ‘Сначала очень для меня всё поменялось. И это была сплочённость. […] мужчины стали на защиту, и женщины стали на защиту.’ [Інтерв’ю 4, чоловік, 41, Вінниця, ветеран, одружений, має дітей] – ‘Подивився тих людей, які повернулися з-за кордону і пішли зі мною пліч-о-пліч. […] Побачив всі, що піднялися з перших днів і пішли.’ [Інтерв’ю 8, чоловік, 55, Чернівці, працівник ТЦК після поранення, доброволець 2022, неодружений] – ‘Змінилося в кращу сторону, тому що суспільство стало більш активним, більш усвідомленим.’ [ФГ1, P8, жінка, 27, Суми, одружена, має дітей] [28] ‘У нас реально існує свобода слова.’ [Інтерв’ю 7, жінка, 41, Харків, військовий, одружений] – ‘Нічого не змінилось в плані контролю. Тобто ніхто не приходить і не говорить, не пиши цього.’ [ФГ2, P4, чоловік, 55, Суми, одружений, має дітей] – 'На свободу слова, ну, люди ж зараз виражаються, всі говорять’ [ФГ3, P4, жінка, 38, Вінниця, одружена, має дітей] – ‘Я вважаю, що сьогодні в Україні є свобода слова і хто хотів висловлюватися і міг, той і зараз хоче і може висловлюватися.’ [ФГ5, P1, жінка, 47, проживає за кордоном, з Харкова, одружена, має дітей] [29] Єдиний марафон — це плюс, оскільки вся інформація подається. […] ми кажемо, у військовий стан заборонили, як і мітинги, і таке подібне. Але […] люди зібралися, їх водометами ніхто не розігнав. Хоча це мало бути у військовий час, тобто демократія, свобода слова на нормальному рівні.’ [ФГ1, P3, чоловік, 39, Чернігів, неодружений] – ‘Нічого не змінилося в свободі слова. Ми також можемо вільно висловлюватися. Ви бачили, це вийшли люди на протести. Тому я не бачу, щоб щось порушилося під час війни кардинально.’ [ФГ2, P1, чоловік, 51, Чернігівська обл., одружений, має дітей] – ‘Нічого не змінилось в плані контролю. Тобто ніхто не приходить і не говорить, не пиши цього.’ [ФГ2, P4, чоловік, 55, Суми, одружений, має дітей] – ‘Коли [влада] дещо навіть в чомусь і помилилася, то були і протести, і вільно люди висловлювали свою думку при цих протестах. І влада зробила висновки певні.’ [ФГ4, P1, чоловік, 67, Львівська обл., одружений, має дітей]