ЄСПЛ провів слухання у справі десяти українських дітей, яких Росія не повернула після окупації Криму
22 вересня 2026 року Європейський суд з прав людини провів слухання у справі «Українська Гельсінська спілка з прав людини від імені десяти українських дітей проти Росії». Спільне подання третьої сторони підготували Регіональний центр прав людини, Центр громадянської просвіти «Альменда», Центр прав людини ZMINA та Лабораторія журналістики суспільного інтересу. У Суді їхню позицію представила юристка Катерина Рашевська.
Справа стосується десяти дітей, яким на момент окупації Криму у 2014 році було від одного до п’яти років. Усі вони перебували під опікою держави в дитячих закладах. Після захоплення півострова Росія не повернула їх Україні та приховала інформацію про місцеперебування. Згодом анкети дітей з’явилися в російському банку даних для усиновлення.
У поданні правозахисні організації та Лабораторія показали, як долі цих дітей пов’язані із системною політикою Росії на окупованих територіях. Йдеться про примусову паспортизацію, русифікацію, індоктринацію та мілітаризацію, обмеження можливості виїхати, передачу українських дітей під опіку та на усиновлення до російських родин.
«Ця справа не одинична, а “зразкова”. По ситуації цих 10 дітей чітко простежується ширша політика Росії та еволюція системи стирання української ідентичності. Росія започаткувала такі заходи ще у 2014 році — через примусову зміну громадянства, позбавлення зв’язку з Україною та передачу українських дітей у російські сім’ї», — говорить керівниця аналітичного напряму Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк.
За її словами, після початку повномасштабного вторгнення ці практики були адаптовані, пришвидшені та поширені на всі окуповані території. Завданням третьої сторони було надати Суду ширший контекст і показати навмисність та спланованість дій Росії щодо українських дітей.
Аналіз російських політик у поданні підкріпили свідченнями журналістки й керівниці Лабораторії Наталки Гуменюк, яка шість разів відвідувала окупований Крим у 2014–2020 роках. Вона спостерігала, як російська влада використовувала паспортизацію для контролю над населенням, тиснула на вчителів, витісняла українську мову зі шкіл та залучала дітей до військових практик. Після 2022 року команда Лабораторії документувала подібні дії на інших окупованих територіях України.
«Росія відпрацювала цей інструментарій у Криму, а потім розгорнула його швидше й у ширших масштабах», — говорить Наталка Гуменюк.
Після окупації Криму Росія оголосила своїми громадянами понад чотири тисячі українських дітей, позбавлених батьківського піклування. Лише кілька десятків дітей разом із прийомними родинами змогли виїхати з півострова. Ще 22 підлітки відмовилися від російського громадянства, яке їм намагалися нав’язати, та останнім потягом із Сімферополя виїхали до Києва.
Катерина Рашевська наголосила, що наслідки окупації для дітей виходять далеко за межі зміни їхнього правового статусу. Через освіту та виховання Росія намагається сформувати їхню лояльність до держави-окупанта й змінити національну ідентичність.
«Справа, яку ми обговорюємо, значно ширша за правове становище 10 дітей. Перед нами постали два фундаментальні питання: що окупація робить із самим дитинством? Чого Росія навчилася завдяки Криму? Безкарність за порушення РФ прав українських дітей на територіях, окупованих із 2014 року, призвела до перетворення їх на адміністративну практику на територіях, окупованих після 2022 року», — зазначила юристка.
На зв’язку між безкарністю за порушення в Криму та їхнім подальшим поширенням наголошує і голова «Альменди» Марія Суляліна.
«З перших днів окупації Росія почала розбудовувати систему знищення ідентичності та мілітаризовувати українських дітей. Безкарність у 2014 році відкрила двері для масштабування злочинів у 2022 році», — говорить вона.
За словами Суляліної, справа важлива для захисту як десяти дітей, від імені яких подали заяву, так і інших українських дітей, які залишаються ціллю російської політики на окупованих територіях.
Рішення у справі ЄСПЛ оголосить згодом.
Коментарі